Нещодавно в селі Спаське представники духовенства міста Дніпро освятили уклінний пам’ятний хрест. Він присвячений засновникам поселення – легендарним запорізьким козакам.

Святкування пройшло в духовному центрі селища – Свято-Покровськом храмі, де була здійснена божественна літургія.
Слід підкреслити, що Спаське – одне з прадавніх козацьких поселень Дніпропетровщини, яке багате своїм історичним минулим.

Ще в 1650 році в тодішньому «Ягідному яру» (під такою назвою ця місцевість була відома на той час) облаштовували свої зимівники запорізькі козаки. Рівно через сто років відставний старшина Батуринського куреня Трофим Казинець на цьому місці почав ґрунтовно обживати землі. Спочатку він побудував у Ягідному землянки і мазанки, поселивши у них своїх рідних і друзів. Жителі Спаського саме його досі вважають засновником села, адже завдяки його клопотанню вдалося добитися для поселення статусу державної слободи і, таким чином, уникнути кріпосного поневолення.

За даними Азовської губернської канцелярії 1780 року слобода називалася Спасова і вже мала 357 мешканців. У 1782 році тут було освячене місце під перший, в історії селища, храм на честь Вознесіння Господнього, який 2 липня 1789 року був урочисто освячений Павлоградським протоієреєм Олексієм Хандалєєвим. Про це сучасникам розповідають експонати місцевого народного історико-краєзнавчого музею, який із задоволенням відвідують усі гості цього колоритного краю.
Взагалі, Спаське завжди славилося своїми традиціями та багатою історією.

Сьогодні в селищі мешкають декілька тисяч жителів, серед яких безліч нащадків перших поселенців. Свого часу козаків в «Ягідний яр» привабили прекрасні і мальовничі простори, родючі землі і рибні багатства річки Кільчень. Сьогодні ж селу додано ще один знаковий

об’єкт — унікальний не лише для Дніпропетровщини, але і для усієї України «Созідательський дім». Річ у тому, що тут утілюється в життя

ідея спільного проживання на одній території (але в різних корпусах) літніх людей і дітей, які залишилися без батьків.

«Цей інноваційний соціальний проект націлений на підтримку здоров’я, душевної рівноваги і соціальної активності людей різного віку. Сьогодні в нещодавно побудованій з усіма європейськими нормами будівлі в комфортних умовах мешкають люди поважного віку, які отримують тут професійний цілодобовий догляд, поєднаний з різноманітним дозвіллям. Ми з глибокою повагою ставимося до своїх коренів і шануємо пам’ять предків. Ось тому при виборі місця для нашого пансіонату рішучу роль відіграли такі чинники, як турбота про людей, історія рідного краю і неповторна природа, яка, до речі, зробила нам дивовижний подарунок: тут відсутні комарі», — говорить автор проекту «Созідательський  дім», Леонід Аркадійович Турчин.

* * *

Історичний факт:

 

У Дніпропетровській області налічується понад п’ять тисяч курганів.
Експедиція археологів Дніпропетровського національного університету спільно з Центром охорони культурної спадщини ще у 2005 році почали розкопку кургану, розташованого на околиці села Спаського. Курганів в заплаві річки Кільчень чимало, але вони досі ретельно не вивчалися археологами, тому що головною перешкодою у таких об’єктів, розташованих в низькій заплаві річок – є заболоченість солонцюватих ґрунтів, які «з’їдають» органіку, включаючи кісткові останки. Копати тут важко через складний рельєф та важке розчищення. Але це не зупинило членів експедиції.

Курган біля історичного села Спаське датується четвертим тисячоліттям до нашої ери. Головне поховання в ньому відноситься до ямкової археологічної культури (за способом поховання в простих ямах — могилах). Тут вже знайдені терночник — великий гранітний камінь, яким розтирали злаки, і кременевий скребок для чищення овочів, а в самому кургані – скляні намиста, глиняні вироби, осколки календарної посудини з елементами піктографії, по якій жителі визначали молодий, повний місяць і убування природного супутника землі. Археологи виявили, що курган зводили в шість етапів. Щоб насипати його, будівельники носили ґрунт в заплічних кошиках.

Поки важко сказати, як точно називалися племена, які уподобали цю благодатну землю в цей період. Але і так зрозуміло – що ще наші пращури відчували тут позитивну енергію для життя багатьох поколінь!