Є на Дніпропетровщині цікаве, мальовниче та колоритне село Спаське, розташоване на берегах річки Кільчень в 18 кілометрах від районного центру. Поряд з селом знаходиться однойменна гора, від назви якої названо це селище. Згідно з легендою, десь біля неї б’є священне джерело кохання та вічної молодості. Старожили кажуть, що той, хто це джерело привласнить — матиме біди, а хто відшукає і розповість іншим — матиме щастя.

Українським історикам дуже відома ця місцевість – в околицях Спаського вже досліджено понад двадцять курганів епохи міді-бронзи, III-I тисячоліття до нашої ери та скіфських часів.

У народних переказах про наш рідний край згадується, що запорожці ці місцини дуже полюбляли та шанували. Якось давно велика татарська орда напала на село. На допомогу прийшли запорізькі козаки і місцеві відчували себе, начебто, врятованими вищими силами.
На честь визволення селища хоробрі запорожці звели тут нову церкву. Кажуть, у тій святині молилися навіть гетьмани Богдан Хмельницький, Мазепа та Петро Калнишевський. Ця святиня була справжнім козацьким храмом: він був збудовано так, як і Самарський собор у Новомосковську — лише з дерева та без єдиного цвяха. З того часу козаки стали жити у селі та його охороняти.

А ще тут таке чисте повітря, яким хочеться глибоко дихати все життя! Саме тому це місто було обрано для реалізації нового соціального об’єкту для літніх людей і дітей, що залишилися без батьківського піклування.

«Будівництво нашого «Созідательського дому» — це приклад для всієї країни», — зазначає автор та реалізатор ідеї, генеральний директор ПАТ «Созідатель» Леонід Турчин.

«На це мене надихнув приклад Канади та Японії. У цих країнах працюють сучасні будинки для літніх людей поряд із закладами для дітей.

Як висновок, пенсіонери живуть на десять років довше.
Зазвичай, в деяких закладах люди майже завжди нещасні, адже почуваються непотрібними, самотніми та покинутими. Так само як діти-сироти, котрі зростають без родинного тепла і турботи. Тому мені спало на думку об’єднати самотніх діточок з будинком для пристарілих.

Як показує нам вдалий досвід розвинутих країн, внаслідок цього старенькі відчувають себе потрібними, у них поліпшилися загальні показники здоров’я та з’явилося бажання жити далі. Діти ж уперше опиняються в оточенні люблячих бабусь та дідусів, а відтак — стають більш доброзичливими, оптимістичними та впевненими у собі. Вони отримають, майже, дбайливих родичів, а ті, своєю чергою, здійснюють мрію про теплий дім, повний невгамовних онуків. Але таке об’єднання нас чекає у найближчому майбутньому, а зараз найголовніше те, що в нашому «Домі» не тільки домашній затишок: тут цілодобовий професійний догляд та медичне обслуговування як для самостійних постояльців, так і для тих, хто обмежений у русі. Тепла атмосфера, чудова екологія та турбота формують унікальність «Созідательського дому» та приваблюють нових гостей.